Культура мовлення

Зі слів брудних тече брудна ріка.
І це давно для нас не таємниця,
Що бруд затопить джерело криниці,
Прозору воду тихого струмка.

Леся Коваленко


Від авторів сайту:
"На сайті є різні розділи, які ми поступово наповнюватимемо:
Бібліотека – це ілюстровані правила, які ви тепер зможете легко відсортувати й ознайомитися з потрібною категорією (Фразеологізми, Синоніми, Пароніми, Антисуржик тощо).

Вправи – цікаві тести з українською мовою. За допомогою тестів ви зможете не лише перевірити, а й удосконалити свої знання: якщо ви дасте не правильну відповідь на запитання, наш Лепетун розповість, як буде правильно. До речі, щоб виконувати вправи, вам потрібно буде: 1. Зареєструватися на сайті. 2. Почитати про Лепетуна й смаколики (http://ukr-mova.in.ua/lepetun-smakolyky)"
Складні випадки дієслівного керування

Особливість українських дієслів полягає в тому, що вони вимагають постановки залежних від них іменників у певному відмінку:

  • Р. відм.: вживати заходів, припускатися помилки, завдавати шко-ди (болю, удару), зазнавати горя (поразки, розчарування, невдачі), навчати(ся) іноземної мови, позбавляти прав.
  • Д. відм.: дякувати матері, шкодити здоров’ю, повідомити директо-рові школи, давати відсіч ворогові, запобігати руйнуванню, вибачте мені.
  • З. відм.: хворіти на грип, опанувати спеціальність (мову), освоїти нову техніку, наражатися на небезпеку, допускати неточність, не зважати на втому, виявляти зацікавленість, виправдовувати довіру.
  • О. відм.: читати (спілкуватися, говорити, оволодіти) українською мовою, повідомляти телефоном, їхати тролейбусом, зволікати з відповіддю, змилостивитися над сиротою.

Складні випадки іменного керування

Іменники, утворені від дієслів, вимагають постановки керова-ного слова у певному відмінку:

  • Р. відм.:  опанування мови, освоєння спеціальності, попередження аварій;
  • Д. відм.: запобігання злочинним діям;
  • О. відм.: оволодіння знаннями, викладання предметів ведеться рідною мовою;

Іменник пам’ятник вимагає:
Д. відм.: пам’ятник Шевченку, па-м’ятник загиблим воїнам;

Іменник погруддя вимагає
Р. відм.: погруддя Є.О. Патона.

Керування може бути ускладнене прийменниками:

  • для: заходи для поліпшення умов праці; курси для вивчення англійської мови; група для складання проекту;
  • з: лекції з правознавства, був відсутній з поважної причини, з примусу, з радості, чемпіон з шахів;
  • за: сценарій за твором, за браком часу, за власним бажанням, молодший за брата, медик за освітою, за звітний період, за прикладом, плисти за течією, туга за батьківщиною;
  • по: черговий по району, наказ по школі, по гривні за штуку, колега по роботі;
  • у: прийти у справі, заходь у вихідні;
  • на: на замовлення, на вимогу, на прохання, стати на захист, зосереджений на роботі, спрямований на успіх;
  • через: через неуважність, через сімейні обставини.

Деякі прикметники вимагають постановки керованого слова у певному відмінку:
  • Р. відм.: свідомий своєї ролі, здібний до вивчення мов, характер-ний для учня;
  • Д. відм.: притаманний художникові, властивий авторові;
  • З. відм.: хворий на грип, багатий на ідеї, високий на зріст, здат-ний на самопожертву.

Складні випадки узгодження присудка з підметом

При написанні речень з підметом, до складу якого входять числівники або числові назви, слід орієнтуватися на такі правила

Для українського мовлення важливе правильне вживання прийменників, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменниками перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій.


Найуживанішим засобом досягнення милозвучності мови є позиційні чергування у-в, і-й: читав у книзі, рука в руку, холодно взимку, сніг узимку, фрукти й овочі, овочі і фрукти, вона йшла, він ішов.

Пишемо у:
  • Між двома приголосними: зустріч у школі, працював у полі, світять у віках.
  • Перед наступним в, ф та буквосполученнями хвсвльвтв,та іншими важкими для вимови звуками, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний: проживаю у Львові, пірнути у хвилі, одягнений у форму, виглянула у вікно, зібралися у Сквирі.
  • На початку речення перед наступним приголосним: У всякого своя доля і свій шлях широкий ( Т. Шевченко).
  • Після паузи (на письмі – розділового знака):
Дзвінка ріка – у береги!
А я себе – у дзвони слів! ( Г. Чубач).
  • У закоханих є найкоротша мова:
Усі слова – у потиску руки ( І. Світличний).
Пишемо в:
  • Між голосними: жити в Україні, відпочивати в Одесі, здобула ос-віту в університеті, поїздка в автобусі.
  • На початку речення перед голосним:
В імлу вгорнувшись, дуб високий
У небо велетом стримів ( В. Стус).
  • Якщо ж попереднє слово закінчується на в, то перед наступ-ним голосним вживаємо прийменник ва не у: перебував в Ужгороді, острів в океані.

У – в чергуються:

Після голосного перед наступним приголосним залежно від темпу мовлення й ритму віршів:
Все іде, все минає – і краю немає ( Т. Шевченко). 
Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки ( Л. Костенко).
У словах:
  • вдень – удень
  • вчитель – учитель
  • взяв – узяв
  • взимку – узимку
  • вперед – уперед
  • вчений – учений
У – в не чергуються:

У словах, що вживаються тільки з початковим у або в: влада, власний, взаємини, враження, вдумливий; умова, указ, укус, узгодити.
Серед них чимало слів іншомовного походження: варіант, вітаміни, вітрина, вуаль, вояж; утопія, унія, ультиматум.
Якщо це пов’язано зі зміною лексичного значення слова:
  • вправа (спеціальне завдання) - управа (установа)
  • вдача (характер) - удача (успіх)
  • вклад (внесок) - уклад (порядок)
  • вступ (початок) - уступ (виступ у чому-небудь)
  • Впливати (мати вплив) - упливати (запливати)
У власних назвах: Волинь, Владивосток, Врубель; Умань, Угор-щина, Урал.

Чергування і – й:

І з й чергуються в тому випадку, коли треба уникнути збігу приголосних чи голосних: допомагав іти, швидко йти, брат і сестра, сестра й брат, спокій і тиша, мати й діти.


Пишемо тільки і:

  • На початку речення:
І вечір молитовно склав долоні зір ( Б. І. Антонич).
  • При зіставленні або протиставленні понять: любов і ненависть, червоне і чорне, сміх і сльози, краса і сила.
  • Перед словом, що починається на йяюєї: Юля і Юра; батько і я; злагода і єдність;тихо і ясно.
  • Після паузи (розділового знака):
Ріка біжить,
І з сонцем грається,
І відбиває небеса.
М. Чернявський

Чому ми так говоримо?


Повернемося до наших баранів
Такими словами у фарсі «Адвокат П’єр Патлен» (приблизно 1479 році) суддя перепиняє мову багатого сукняра. Порушивши справу проти пастуха, який вкрав у нього овець, сукняр забув про позов і засипає докорами захисника пастуха, який не заплатив йому за шість ліктів сукна. Вираз означає: залишимо другорядні справи і повернемося до основної.


Не ликом шитий
Лико – липова кора. З неї на Русі плели короби, «лапті». Взуття з лика носили бідні люди. Вислів «не ликом шитий» означав, що лю-дина не з простих, не з бідних. Згодом його почали вживати у шир-шому розумінні: він не простак.


Вогнем і мечем
Вираз бере свій початок від давнього способу лікування ран, коли їх вирізували ножем та припалювали вогнем. Звідси виник вираз давньогрецького лікаря Гіппократа: «Що не вилікують ліки, то вилікує залізо; що не може вилікувати залізо, те лікується вогнем». Надалі ж цей вираз став вживатися у значенні: безжаліс-но винищувати, вдаючись до крайніх заходів.

За царя Гороха
Вираз вживається у значенні: дуже давно, за глибокої давнини, «коли цар Горох з рибами воював». Походить з давніх українських казок.

Усе своє ношу з собою
Автором цього вислову є мудрець Давньої Греції на ім’я Біант. Коли перси захопили багато грецьких міст на узбережжі Малої Азії, разом з іншими греками Біант залишав рідне місто. Його запита - ли, чому він іде звідси, нічого не захопивши з собою із речей. На це Біант саме так і відповів: «Усе своє ношу з собою»,— маючи на увазі, що духовні цінності завжди важливіші за матеріальні. З того часу й живе ця фраза.


Бути на сьомому небі
Цей вислів означає найвищу ступінь блаженства та щастя. А з’явився він завдяки ідеї грецького вченого Аристотеля про те, що світ складається з семи нерухомих сфер, на яких знаходяться всі зорі на планеті. Ось саме сьома сфера, на думку Аристотеля, й була місцем, де живуть боги, які проводять свій час у безтурботних радощах та веселощах.

Мудрість народна
  • Вмієш сказати – вмій і змовчати.
  • Не соромно мовчати, як нічого сказати.
  • Не завжди говори те, що знаєш, але завжди знай, що кажеш.
  • Менше говори – більше почуєш.
  • Мовчання — теж відповідь.
  • Слово – срібло, мовчання – золото.
  • Слів не розкидаєш, добру славу маєш.
  • Мудрий з півслова розуміє.
  • Спершу слово зваж, а потім скаж.
Яскраві висловлювання про мову
  • Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив (Сократ).
  • Хто ясно думає, той ясно й говорить (Буало).
  • Нема просто слова. Воно або прокляття, або привітання, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або правда, або світло, або темрява (Р. Гамзатов).

Аргументи мовчання

Уміння говорити має поєднуватися з умінням, коли треба, по-мовчати. Німецький учений П. Вальфіш-Рулен сформулював 26 ар-гументів мовчання. Наведемо деякі найважливіші з них:
  • якщо ваш співрозмовник роздратований, то краще помовчіть, щоб не дратувати його більше. Сперечатися з роздратованою люди-ною – це те саме, що підкласти дров до багаття;
  • коли ви самі роздратовані, теж краще помовчати, щоб не сказа-ти чогось такого, про що пізніше жалкуватимете;
  • якщо ви дуже довго говорили, то після цього помовчіть. Дайте можливість висловитися іншим;
  • якщо вам хочеться поговорити про свої особисті справи й труд-нощі, а вас слухають сторонні люди, зважте на те, що їх це мало ці-кавить, і тому краще помовчіть;
  • якщо ви недостатньо глибоко обізнані з обговорюваними питан-нями, дайте можливість говорити тим, хто добре на них знається;
  • мовчіть  у ситуації, за якої своєю розмовою ви могли б зрадити довірену вам таємницю;
  • іноді краще промовчати, щоб просто не образити гідності іншого.